Одним із видів формул є вбудовані функції (мал.. 12.1 стор. 109), які також починаються із знака ‘=’, далі записується назва функції та в дужках вказується набір аргументів. Аргументами функцій можуть бути дані, адреса клітини чи діапазону, або інша функція. Якщо функція містить кілька аргументів, то вони відокремлюється ‘;’. При відсутності аргументів круглі дужки обов’язкові.

Функції можна вводити з клавіатури, дотримуючись всіх правил їх написання, а можна використати Майстер функцій. (Вставка -> Функція, кнопка Вставка функції в рядку формул або через ПКМ) (для економії часу пошуку потрібної функції можна вказати її належність до певної категорії). Після вибору функції потрібно ввести значення аргументів або адреси клітин чи діапазонів. Аргументи можна вводити з клавіатури або вибирати із аркуша таблиці.

Під час розв’язування математичних задач можна використовувати математичні та статистичні функції. Деякі з цих функцій подано у таблицях 12.1, 12.2 на стор. 111-113.

Табличний процесор підтримує використання логічних функцій ЯКЩО, І, АБО, НІ (Таб. 12.3, 12.4 стор. 114). Функція ЯКЩО відповідає алгоритмічній структурі розвилки. Функції І, АБО, НІ – відповідають однойменним логічним операціям.

Накладаючи на клітини деякі умови, можна керувати відображенням даних на аркушах електронної таблиці. Для цього використовують команду Формат -> Умовне форматування. Після виклику діалогового вікна необхідно у відповідних полях вказати дані, умови форматування та параметри відображення інформації. Одночасно можна накладати кілька умов. (демонстрація на прикладі Продаж)

  Д/з:           §12 пит. 1, 2, 4, 6, 11 на стор. 120 (письмово)

 Підготуватись до п/роботи №5